Прямуємо до відзначення 160-річчя від Дня народження І.Франка

(Відео)

(Сценарій літературного салону)

https://docs.google.com/document/d/1X2XzhQ68sO7owCOw9dXAYMj2AluOB07D918mCEXuAFc/edit

                                      Літературно-музична композиція

               Духом в безсмертя піднявся: віримо в ясновидство Генія                                         

Звучить  „Мелодія” М. Скорика 

До мікрофонів підходять ведучі:

Сорок літ, як Мойсей по пустині

Він проводив народ за собою

А життя вниз тягло, бо в долині

Бій завзятий ішов з темнотою.

Як мечем воював він словами

То пророчив, то вчив, як учитель.

Був він батьком помежи синами,

Правди й волі безсмертний служитель.

Наче лицар у лютому бою

слова правди нігде не цурався.

 На бій-полю поляг головою,

Але духом в безсмертя піднявся.

Диктор                                                Б. Лепкий

Галичина дала світові багато визначних людей. Серед них яскравою постаттю є Іван Франко – класик української літератури, геніальний письменник, публіцист, громадський діяч, який своєю невтомною працею просвітлював і зцілював національну свідомість українців. Ідемо в майбутнє, звіряючи крок з Іваном Франком, в якому жило  ясновидство: важливість феномену національного генія,  Велетня Духу Вкраїни...

ВЕДУЧІ

Якби само великеє страждання
Могло тебе, Вкраїно, відкупити, -
Було б твоє велике панування,
Нікому б ти не мусила вступити.
Якби могучість, щастя і свобода
Відмірялись по мірі крові й сліз,
Пролитих з серця і з очей народа, -
То хто б з тобою супірництво зніс?

ЧИТЕЦЬ
О горе, мамо? Воля, слава, сила
Відмірюються мірою борби!
Лиш в кого праця потом скрань зросила,
Наверх той виб'єсь з темної юрби.
Та праці тої, мамо, в нас так мало!
Лежить облогом лан широкий твій,
А кілька нас всю силу спрацювало,
Щоб жить, без дяки, в каторзі чужій! (І.Франко)

ДИКТОР:

Європейський геній Франка і нині будить нас до збереження Української державності... Франка  хвилює образ України, мов зраненої птахи. Нуртує це почуття нині і в наших серцях, прийдешнього покоління, яке підхоплює прапор Волі та Свободи своїх Геніїв Духу. І знову плекаємо в думках теми національноі історії, життя народу , їх пророків, щоб навчитися, зректися чорної зради, підступності, лицемірства, підлості...

ЧИТЕЦЬ

Одно лишень, прошу я вас,
Скажіть виразно й сміло ви:
Яка вина моя і тих,
Що враз зо мною йдуть і йшли?
Скажіть виразно: "Люди ті —
Се зрадники! Вони хотять
Перетворить, перевернуть,
Звалити наш суспільний лад!"
Огню, заліза і війни,
А правдою, і працею,
Й наукою. А як війна
Кривава понадобиться —
Не наша буде в тім вина.
Та ще скажіть, що ви й самі
Не відмовляєте нам то,
Що правду ми говоримо,
Що прямо, чесно ми йдемо
За правдою. Все те скажіть,
Судді мої, по щирості,
Тоді в ім'я  с ь о г о  ладу
Судіть мене без милості!

Звучить АДАЖІО

ЧИТ

Незрячі голови наш вік кленуть,

В котрім, говорять, перед правом сила,

А чесній думці перетяті крила,

А правду й волю, як звіра, женуть.

Та що ж то – право? Право – се лиш сила,

А сила – право, се закон природи.

ЧИТЕЦЬ

В житті лиш сила ломить перешкоди,

До лету вгору розпускає крила.

Та що ж се – сила? Лиш п’ястук та збруя?

А серця вашого огонь святий,

А думка, що світи нові будує,

А волі вашої залізні крила,

А переконань, правди блиск яркий –

Чи ж се не також непропаща сила?

З вершин і низин Вольні сонети

Франко

Те, що я хочу сказати Вам, мої молоді приятелі, таке велике й радісне і заразом таке важке та прикре, що я бажав би, щоб се сказали Вам якісь авторитетніші від мене уста, щоб се сказав Вам хтось, кого Ви найбільше любите і поважаєте і кому найбільше довіряєте, щоб воно могло ввійти в Ваші серця як могутній імпульс до нового життя, як вітхнення до нової праці, до перебудови Вашого власного «я» відповідно до нового світогляду...

НА СУДІ

Судіть мене, судді мої,
Без милості фальшивої!
Не надійтесь, що верну я
З дороги "нечестивої",
Не надійтесь, що голову
Пред вами смирно схилю я,
Що в добрість вашу вірити
Буду одну хоч хвилю я.

Та й ще скажіть, за що хотять
Перетворити лад цілий?
За те, що паном в нім багач,
А гнесь слугою люд німий,
За те, що чесна праця в нім
Придавлена, понижена,
Хоч весь той ваш суспільний лад

ДИКТОР

І знову актуальна Франкова тема України в контексті осягнення глибини усієї її історичної парадигми зі сучасністю, до усвідомлення необхідності державності України як гаранту духовного відродження й процвітання нації.Франко тяжіє до інвективи, заклику…Це засвідчує цикл «Україна» ,що увійшов до зб."З вершин і низин». Письменник подає образ історичного буття України, роздумує над уроками історії. Автор протестує проти   боротьби за її «за волю, щастя і честь».

ЧИТЕЦЬ:Встане славна Україна,

Щаслива і вільна.

Від Кубані аж до Сяна-річки

Одна, нероздільна.

Щезнуть межі, що помежували

Чужу між собою.

Згорне мати до себе всі діти

Теплою рукою

"Твої очі",  трек1(о.Папуша)

ДИКТОР

У 1913 р. Франко, включивши цю поезію у збірку «Вірші на громадянські теми», навіть підсилив у ній волелюбні прагнення, назвавши  твір «національним гімном» . У поезії «Розвивайся ти , високий дубе» він мріє про возз»єднання усіх українських земель у єдину, незалежну від сусідів державу:

ЧИТЕЦЬ

«Розвивайся ти , високий дубе»

ДИКТОР

Так, український народ має сам бути господарем на власній землі, має «газдою , а не слугою перед світом стати». Свою державотворчу концепцію, болі над долею своєї поневоленої вітчизни особливо виразно, синтезовано виявив поет у знаменитому «Пролозі» до поеми «Мойсей»:

ЧИТЕЦЬ:

Невже тобі на таблицях

Записано в сусідів бути гноєм,

Тяглом у поїздах їх бистроїзних

Невже повік уділом твоїм?

Укрита злість, облудлива покірність

Усякому, хто зрадою й розбоєм

Тебе скував і заприсяг на вірність?

Диктор

Стоїмо перед Франком, як перед осяйним прологом нації. Пролог нації — прозірливий погляд молодого поета з вершин і низин у прийдешнє, кредо на шляху поступу до верховин вселюдського духу:
Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох,
Мій поклик: праця, боротьба, свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.
ЧИТЕЦЬ
Пролог нації — вільний дух, який «хоч від тисяч літ родився», та розповився аж у нових часах, і здобув незбориму власну силу, і возродив націю, підняв з колін, і вселився в її душу як величавий гімн, і покликав за собою мільйони, і на «пітьмі поля» загриміла битва за щастя й волю, і уже перший вірш та перша книжка як заспів до епосу світової слави явили Україні генія.
"Червона калино..." - трек 4(За лаштунками О.Папуша)
ЧИТЕЦЬ
Пролог нації — каменярі, добровільно прикуті до височенної гранітної скали і приречені на каторжну працю задля свободи народу.
Пролог нації — пророчий голос згори, сильний, як грім,— лупати скалу, зносити і труд, і спрагу й голод, не спинятися у важкій борні, а виконати святе призначення — розбити скалу сваволі й тиранії.
ЧИТЕЦЬ
Пролог нації — удари тисяч сталевих молотів о гранітну твердь, як героїчний клич литаврів до бою і ревище кривавої битви.
Пролог нації — поступ п'ядь за п'яддю на прокладеному молотами і освяченому жертвами, второваному путівці, яким прийдуть у світ нове життя, нове добро, правда і щастя.
ЧИТЕЦЬ
Пролог нації — іскри молодого вогню, винесені серцем із батькової кузні, викресані кременем поетового духу, іскри вогню Прометея і пломеню Шевченка, що карався, мучився, але не каявся.
 "Розвійтеся з вітром..." трек2 (О.Папуша)
ЧИТЕЦЬ
Пролог нації — Каменяр зі своїм народом на пробитому в скалі твердому гостинці¹: ясновидно сяє чоло, високе, як полудневе небо, глибока дума густо зорала його, як і чола прикованих до скали каменярів, і в очах горить любові жар, і пророчий погляд відгортає ясним променем завісу років, виривається в простори далекі й пливе-співає переможно над зем­лею, лице освітлює новий «розвидняющийся день» і вічно молодий дух, розправляються плечі, які гнув і давив страшний тягар неволі, а руки обривають всі ланці, що обвивали їх, мов гадь, і всі пута, що в'язали з давнім життям, і беруть ці вільні руки молот, щоб із світла викувати народові долю.
"Якби був я лицар...", трек 6 (О.Папуша)
ЧИТЕЦЬ
Пролог нації — пророк Мойсей, який «все, що мав у життю,.. віддав для одної ідеї» і, сорок літ поводивши пустелею свій народ, вивів його із одвічної неволі; Поет-ясновидець, що в геніальних терцинах заспіву до поеми бачить, мов білокрилий птах з піднебесся, віки сиві й прийдешнє України і тривожить душу за свій «замучений, розбитий» народ, і посилає йому силу для борні за ясну будучину та пророчу віру у воскресіння:
"Не можу жить, не можу згинуть...трек8 (О.Папуша)

О, ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний твойого повстання.(...)
Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі,
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.

Диктор
Пролог нації — рідна земля — всеплодющая мати, що відповідає Поетові на молитву, і посилає з живодайних глибин силу вистояти в борні й зламати пута, і дає вогню у слово, щоб очищувати душі, служити правді, а неправду палити, і дарує чисту, безграничну любов до людей.
Трек 7, "Хоч ти не будеш цвіткою цвісти..."(О.Папуша)
ЧИТЕЦЬ
Пролог нації — пісня і праця — великі дві сили, принесені у світ од вітця і мами і віддані у дар народові як світла мета, щоб він у манівцях не заблукав, воздвигнуті над світом як пам'ятник Титанові, що виростає з рідної землі, а вершиною сягає вселюдського неба. І немає в світі рівного цьому диву-огрому із пісні та праці, створеного одним-єдиним чоловіком — великим мужем, якого послали нам небеса, а він узяв перо, і подвижницьким трудом з піснею на устах сам зорав усю чорну землю, і засіяв на віки, і зібрав такий небосяжний політок духовності, як ніхто ф